1.
Все починається з ідеї. Що таке ідея, як вона
виникає – річ достеменно не відома. Процес складний і таємничий. В нашому
гуртку це було приблизно так. J
2. Після
ідеї настає те, що можна назвати «моделювання». Моделі бувають різні. Спочатку
це словесний опис. Наші головні
конструктори описують те, що уявляють. Потім зображають це на малюнках і
схемах. Якщо потрібно, то уточнюють просторово з допомогою пластиліну.
Моделюється
як зовнішній вигляд (design), так і функціональні можливості(function).
3. Моделювання
плавно перетікає в конструювання. Для
того, щоб конструювати треба
багато чого навчитися. Зокрема, точно вимірювати. Для цього використовують
штангенциркуль. Ним можна точно вимірювати лінійні розміри для побудови
розмірних ланцюжків. Треба вміти працювати у спеціальних програмах. В нашому
випадку це програма – TINKERCAD.
На фото видно, як головні конструктори J конструюють ноги
Робіка. Це варіант 1.0, тому нога більше подібна на ногу динозавра. J Наступні варіанти були
вже кращі. Робіку сконструювали навіть мешти, щоправда більше подібні на капці J
4.Коли
конструювання завершено, починається процес виготовлення складових частин.
Складна система, (а Робік є такою) обов’язково складається із окремих частин. На фото видно
деталь, транспортовану із програми TINKERCAD, у спеціальну програму для друку на 3D принтері XYZwarePro. На наступному
фото головні конструктори J
виймають вже виготовлену на da Vinci 1.0 Professional printer деталь.
5. Для складних
систем, (якою є Робік) як правило, використовують не тільки спеціально
виготовлені, але й вже існуючі деталі, які були складовими частинами інших
систем. Користно навчитися бачити це і використовувати.
6. Коли всі потрібні деталі виготовлені і знайдені
починається процес збирання. Коли із
частин збирається цілий виріб. ( філософи
використовують термін «постає», або «виникає» J
«із частин постає ціле» J
. Але наш випадок – технічний, тому
«цілий виріб збирається з частин» J).
7. Коли все зібрано і з’єднано, починається написання функціональної частини нашого
Робіка. Для цього ми в гуртку використовуємо середовище S4A . S4A – це
абревіатура, розшифровується так - Scratch for Arduino. Тобто дитяче середовище для програмування Скретч
коректно взаємодіє з платою Ардуіно.
Програмувати в цій системі не складно, для 5 класу – «саме те» JОкремо складаються скріпти для очей Робіка
(світлодіоди), рота ( зумер) і руки
(серводвигун). В руці Робік буде тримати ложку і їсти борщ J, або філіжанку і пити
каву. Відповідно з допомогою азбуки Морзе світловими і звуковими сигналами буде
повідомляти «смачний борщ» або «файна кава»J
8. Окремою частиною процесу є так зване «налагодження».
Без нього обходиться рідко. На практиці
буває так, що навіть точно виготовлені і ретельно і уважно зібрані
вироби з першого запуску не працюють. Це тому, що можливі окремі дрібні помилки
і неточності, які в процесі налагодження
виправляються.
9. Ну і нарешті – «запуск на виконання». В нашому
випадку – це запуск скріптів. Робік
починає свої дії! (див. відео! J)
10. На завершення опису процесу появи Робіка
хочеться повернутися до п. 1. – поява
ідеї.
На фото відомої картини Рафаеля зображено Афінську школу
Платона – Академію, названу так, як називався священний гай поблизу Афін, де ця
школа знаходилася. На цій картині
зображені видатні особистості стародавнього світу – Платон, Аристотель,
Епікур, Діоген, Сократ, Піфагор та інші видатні вчені, діяльність яких в
значній мірі сприяла становленню нашого сучасного світу таким, яким він є. На наступному фото – гай поблизу нашої школи, де зібралися головні
конструктори гуртка «Робототехніка» J,
де в такому ж режимі вільного спілкування обговорюються властивості нашого Робіка,
пропонуються зміни у його вигляді, розширення функціональних можливостей.
Зароджуються і висловлюються нові ідеї. Можливо і серед наших учнів у майбутньому з’являться
нові Платони, Аристотелі , Діогени і Піфагори!
