 Дмитро Олійник "Сокіл" — ветеран російсько-української війни. У 2014 році в складі 79-ї бригади брав участь в АТО, того ж року на висоті Браво був важко поранений. У 2021 році Дмитро Олійник був єдиним представником від Миколаївщини на змаганнях Warrior Games — змаганнях серед ветеранів, що отримали поранення за час виконання військових обов'язків. У 2022 році вступив до лав територіальної оборони Миколаєва. Світлий, чистий, сміливий, ніколи не стояв осторонь, завжди брав на себе відповідальність, йшов вперед. Він хотів своїм прикладом показувати, що все можливо і важливо тільки не зупинятись. Загинув внаслідок ракетного обстрілу будівлі Миколаївської облради 29 березня 2022 року. |
 Богдан Козак народився 27 січня 1995 року. Навчався у СЗШ №77, згодом здобув освіту у Професійно-технічному училищі №28. Мав винятковий хист до кулінарії, тож після завершення навчання працював кухарем у низці закладів ресторанного бізнесу у Львові. У вільний час захоплювався рибальством. Богдан був надзвичайно наполегливим і трудолюбивим. Із початком повномасштабного вторгнення РФ став на захист Батьківщини від окупантів. Виконував бойові завдання на Луганщині у складі 12-ї бригади спеціального призначення «Азов» Східного оперативно-територіального об’єднання Національної гвардії України. Загинув 20 січня 2024 року. В Богдана Козака залишилися мама і брат. |
 Андрій Підсосний народився 13 грудня 1988 року у Львові. Навчався у СЗШ №77 міста Львова з поглибленим вивченням економіки та управлінської діяльності. Закінчив Львівське вище професійне училище комп’ютерних технологій та будівництва. Після цього проходив військову службу у Золочеві Львівської області. У 2009-2010 роках чоловік працював у Державній службі охорони при Міністерстві внутрішніх справ. Також згодом був рятувальником. Андрій виконував бойові завдання у зоні АТО. Із початком повномасштабного вторгнення добровольцем став до лав 24 окремої механізованої бригади імені короля Данила. Загинув 15 вересня 2023 року. Йому було 33 роки. У Андрія Підсосного залишилися мама, брат, сестри та племінники. |
 Навчався у СЗШ №77 міста Львова з поглибленим вивченням економіки та управлінської діяльності. Здобув освіту у Державному професійно-технічному навчальному закладі «Міжрегіональне вище професійне училище автомобільного транспорту та будівництва». Захоплювався автомобілями. За словами рідних, мав «сильний, але дуже добрий характер». Із початком повномасштабного вторгнення Російської Федерації, незважаючи на відсутність військового досвіду та звільнення з військової служби за станом здоров’я, добровільно став на захист Батьківщини від загарбників. Виконував бойові завдання у лавах 125-ї окремої бригади територіальної оборони регіонального управління «Захід» Сил територіальної оборони Збройних Сил України. Постійно удосконалював свої навички із саперної справи, під час проходження служби отримав звання «старший солдат». Загинув 3 березня 2024 року. У Віктора Кравця залишилися батьки, дружина, 4-річна донька та сестра з родиною. |
 Максим Шульга народився 31 березня 1979 року у Львові. Навчався у СЗШ №77 м. Львова. Закінчив колишній Військовий-інженерний інститут при Подільському державному аграрно-технічному університеті за спеціальністю інженера-сапера. У 2001-2002 роках проходив службу у лавах тогочасних внутрішніх військ МВС України, був командиром інженерно-технічного взводу окремої інженерно-саперної роти. Упродовж останніх років займався приватним підприємництвом. Любив життя у всіх його проявах, захоплювався спортом, дайвінгом, риболовлею та гірським туризмом. Володів винятковим почуттям гумору. У перший день повномасштабного вторгнення добровольцем пішов на війну. Виконував бойові завдання у лавах 2-ї окремої Галицької бригади. "Якщо ворога не зупинити на рубежах вторгнення, він прийде в кожен куточок України. Хто, як не ми, захистимо наші сімʼї і нашу країну", – казав він. Воїн загинув 23 січня 2023 року. У нього залишилися мама, дружина, двоє дітей, сестра та брат. |
 Олександр Пухач народився 26 червня 1977 року. Навчався у СЗШ №77 міста Львова. Після завершення навчання у 1995-1997 роках проходив військову службу у колишньому Дніпропетровську (нині – Дніпро). У 2021 році вступив до складу Збройних сил України. З початком повномасштабного вторгнення держави-терориста боровся з російськими окупантами у лавах тієї ж 128-ї окремої гірсько-штурмової бригади. Захищав Батьківщину у «гарячих точках». Виконував бойові завдання у зоні проведення Операції об’єднаних сил у складі 15-го окремого гірсько-штурмового батальйону Закарпатської бригади ОК "Захід" ЗСУ. Указом Президента України від 11 квітня 2022 року "за самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України" був нагороджений орденом "За мужність" III-го ступеня. Загинув 15 жовтня 2022 року. Йому було 45 років. У Олександра Пухача залишилися син, двоє онуків та дві сестри. |
 Кирило Брюханов народився 27 березня 1979 року у Львові. Навчався у СЗШ №77 м. Львова. У 1996 році закінчив Львівський професійний коледж готельно-туристичного та ресторанного сервісу. Після завершення навчання проходив військову службу в армії. Протягом останнього періоду працював водієм-експедитором. Із початком повномасштабного вторгнення російської федерації добровільно став на захист Батьківщини від російських окупантів. Боронив територіальну цілісність та суверенітет держави на східному напрямку у лавах 24-ї окремої механізованої бригади імені короля Данила оперативного командування «Захід» Сухопутних військ Збройних Сил України. Загинув 25 листопада 2023 року. У Кирила Брюханова залишилися дружина, четверо дітей, онука, батьки, брат, теща та велика родина. |
 Назар Тимків закінчив СЗШ №77 міста Львова з поглибленим вивченням економіки та управлінської діяльності. Здобув освіту в Львівському кооперативному фаховому коледжі економіки і права. Впродовж 2015 – 2017 років проходив військову службу в лавах 234-го радіотехнічного батальйону 14-ої радіотехнічної бригади імені Богдана Хмельницького повітряного командування "Південь" Повітряних Cил Збройних Сил України. Впродовж 2017 – 2022 років працював у товаристві з обмеженою відповідальністю "Шувар" та на приватному підприємстві "Охоронна фірма "Гетьман". Із початком повномасштабного російського вторгнення захищав Україну у складі 81-ої окремої аеромобільної бригади Десантно-штурмових військ. Старший солдат загинув 15 липня 2022 року, Залишились дружина, донька, батьки та брат. |
 Ілля Шагаров народився 15 вересня 1987 року у Львові. Навчався у середній загальноосвітній школі №77 міста Львова з поглибленим вивченням економіки та управлінської діяльності. Згодом здобув професійно-технічну освіту у Львівському ВПУ інформаційно-комп’ютерних технологій. Кандидат у майстри спорту з бадмінтону. Захоплювався грою на саксофоні. Із початком агресії Росії виконував бойові завдання в зоні проведення Антитерористичної операції. Після початку повномасштабного вторгнення російської федерації став на захист України. Боровся з окупантами у лавах 43-ї окремої артилерійської бригади імені гетьмана Тараса Трясила Сухопутних військ Збройних сил України. У Іллі Шагарова залишилися батько, дружина, вісім братів та чотири сестри. |
 Сергій Золотарьов «Лисий» народився 22 грудня 1980 року в місті Львові. Навчався у СЗШ №77, закінчив ВПУ №63 за спеціальністю слюсар з ремонту автомобілів. Мав незакінчену вищу освіту НУ «Львівська Політехніка» з напрямку автомобілебудування. Після завершення навчання проходив військову службу в Автономній Республіці Крим. По закінченні служби повернувся у Львів. У липні 2022 року був мобілізований через затребувану військову спеціальність. Після повномасштабного вторгнення став на захист України до лав 24-ї окремої механізованої бригади імені короля Данила. З серпня по жовтень 2022 року був на нульовому рубежі Запоріжжя, Миколаєва, Херсона, був командиром підрозділу, а в листопаді роту було переміщено у Донецьку область, у Бахмут. Виконував бойові завдання на східному та південному напрямках. Сергій загинув 3 грудня 2022 року. У Сергія Золотарьова залишилися дружина, троє синів, батьки, сестра та теща. |