1. Основну увагу слід приділяти не стільки корекцію
поведінки дитини, скільки налагодженню з нею довірливих стосунків.
2.
Дитину
треба поважати і любити, незважаючи на її вади.
3.
Вчинки
дитини треба не засуджувати, а аналізувати та розуміти.
4.
Важливо
ставити перед дитиною конкретні вимоги та давати чіткі пояснення, чому в
конкретній ситуації слід діяти так, а не інакше.
5.
Не
можна критикувати дитину за неуспішність, порівнюючи її з однолітками.
6.
Помилки
дитини – це, насамперед, помилки того, хто її виховує.
7.
Треба
уважно слухати дитину, заохочувати її ділитися своїми турботами, співчувати їй
під час розмови, схиляти до прийняття правильного рішення.
8.
Психолог
– гуманіст Росе Кемпбел рекомендував: «Коли дитина порушує правила поведінки,
запитайте насамперед себе, що дитині потрібно, чого їй не вистачає?»
9. Доведено, що дитина сприймає поведінку батьків як зразок
для наслідування. Дорослий повинен бути для дитини зразком в усьому.