Заговори, щоб я тебе побачив.
Сократ
Мова є у всього живого на землі. Це той найперший, найпростіший і найцінніший засіб комунікації, про важливість якого ми не завжди замислюємося. Щоразу, бажаючи справити на когось позитивне й незабутнє враження, ми ретельно підбираємо гардероб, аксесуари, парфуми, але далеко не завжди так ретельно підбираємо мову. На жаль… Адже мова – це той генетичний код нації, що передається кожному з материнським молоком і дідусевими казками, шелестом листя осіннього ранку та співом жайворонка в літньому небі.
Мова – це той безцінний дар, що дається кожному задля вираження власної особливості й самобутності, для навчання, роботи, відпочинку, зізнання в коханні, вираження почуттів і переживань, похвали чи вказівок, дискусій та суперечок і, звісно ж, щоденного спілкування. Ми надзвичайно щасливі, що маємо можливість розмовляти, читати книги, писати листи, слухати музику рідною, українською мовою. Це мова наших предків, наша мова, мова майбутнього покоління.
«Слова росли із ґрунту, мов жита. Добірним зерном колосилась мова. Вона як хліб. Вона свята. І кров’ю предків тяжко пурпурова.» - пише Ліна Костенко. 21 лютого в усьому світі відзначають Міжнародний день рідної мови. Саме свято має на меті збереження та підтримку мови, як ознаку культурної належності та ідентифікації людини. Його відзначають починаючи з 2000 року. Щоправда історія виникнення цього дня давня й дещо трагічна. 1952 року тогочасна влада Пакистану проголосила урду єдиною державною мовою. Рідною вона була лише для 3 % населення. Це було негативно сприйнято, особливо на сході, де майже винятково розмовляли бенґальською мовою. 21 лютого 1952 року, під час демонстрації протесту в Дацці, поліція та військові вбили кількох студентів-демонстрантів. Після проголошення незалежності Східного Пакистану (Банґладеш) 1971 року, цей день відзначають в країні як день мучеників. За пропозицією Бангладеш, ЮНЕСКО проголосило 21 лютого 2000 першим Міжнародним Днем Рідної Мови. До слова, про «підтримку мовного та культурного різноманіття та багатомовності» було оголошено на XXX сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО, що проходила 26 жовтня — 17 листопада 1999 року в Парижі.
Відзначаючи Міжнародний день рідної мови у стінах рідної школи, учні та педагоги поєднані спільною метою – показати багатогранність, мелодійність та красу рідної мови, оцінити її значущість, бо переоцінити її неможливо, і донести всьому світу важливий меседж: «Розмовляти українською, писати українською, читати українською, співати українською і навіть думати українською – це круто». Всі заходи, що проводяться в цей день, спрямовані на ознайомлення з новими фактами про мову, вивчення нових (чи навпаки, старих і майже забутих) слів, та виховання патріотизму по відношенню до рідної мови та рідної країни.
Щоб побачити красу людини зовнішню, достатньо оцінити її вигляд, але щоб побачити красу душі – потрібно з нею заговорити. І те, наскільки вправно та досконало вона володіє власною мовою, показує не лише рівень освіченості, але й виховання, а також ті цінності, котрих дотримується.
